Казка про те, як маленька дівчинка перемогла Коронавірус
Казка Олександри Бичковської «Про те, як хлопчик Степанко здоров`я шукав» — давно стала улюбленою не лише серед дітлахів, а також серед дорослих. Казку читають в різних країнах світу і перекладають на різні мови.
Днями авторка написала ще одну казку на тему здоров`я.
Одного разу маленька дівчинка йшла по великому квітучому саду і, як зазвичай навесні, розмовляла з деревами.
— Який гарний у тебе цвіт, вишенько. І в тебе, яблунько. І в тебе, мій дорогий абрикосе. Я всіх вас дуууже люблю. Восени ми з мамою зваримо смачне варення з ваших плодів. А зараз дихайте свіжим повітрям і не хворійте! Бо хворіти шкідливо для здоров’я.
Дівчинка замислилася над сказаним. І раптом побачила химерне створіння, яке ніколи раніше в саду не помічала. Воно було невеликого зросту, усе всипане голками, мов кактус, а на голові – дивна корона.
— Ти хто? Король? — запитала маленька дівчинка.
— Я великий і страшний Вірус! — крикнуло створіння.
Насправді, то тільки здалося, що воно скрикнуло, а в дійсності це був гидкий хрип.
«Він такий маленький, а називає себе великим, — подумала про себе маленька дівчинка. — І зовсім не страшний, скоріше, неприємний. Колючий, але на їжака не схожий. Дивний він якийсь».
— А чому у тебе корона? — поцікавилася дівчинка.
Вірус подивився на себе, помітив на лобі щось, що нагадує корону і, трохи замислившись, відповів:
— Так я, цей… Коронавірус! Ось хто я. І ти повинна мене боятися. Мене всііі повинні боятися!
І Коронавірус єхидно засміявся.
— Обійми мене і ми будемо дружити, — запропонував Коронавірус. — У мене велике царство, красивий палац. Хочеш його побачити? Підійди ближче. Я покажу тобі таке, чого ти ніколи раніше не бачила.
Маленька дівчинка зацікавилась.
«Великий красивий палац, — міркувала вона. — Там, напевно, багато красивих іграшок, і різна смакота».
Дівчинка наважилась дуже близько підійти до Коронавірусу. Майже одразу вона відчула гострий біль. Їй здалося, що вона щойно обняла колючку. Дівчинці стало важко дихати. А Коронавірус схилився над нею ще ближче і став говорити-хрипіти про своє царство.
З кожною хвилиною маленькій дівчинці було дихати все важче і важче. Їй стало зовсім зле і вона впала на траву. Чим більше дівчинка намагалася вдихнути свіжого повітря, тим сильніше кашляла. Вона зрозуміла, що повинна позбутися химерного створіння, яке заважає їй дихати.
З великими труднощами дівчинка піднялася. Все її тіло горіло від невидимих колючок, залишених Коронавірусом при торканні.
«Мені потрібно дістатися до умивальника, що стоїть біля входу в сад, і змити всю цю гидоту, — подумала маленька дівчинка. — Цей Коронавірус і справді підступний».
Вона відкрила кран. Потоки води змивали з обличчя, шиї та рук невидимі колючки. Дівчинці стало значно легше.
— Ти обманщик! — вигукнула дівчинка, звертаючись до Коронавірусу. — До тебе не можна близько підходити!
Трохи замислившись, вона вигукнула:
— Я знаю, як з тобою боротися!
Маленька дівчинка взяла порожню пляшечку з розпилювачем, набрала туди води і побігла до улюблених дерев.
— Дайте мені чудодійного пилку від ваших квітів, — попросила дівчинка. — Пилок допоможе перемогти мені зле підступне створіння. І його більше ніхто і ніколи не буде боятися!
Гілочки яблуні, груші, вишні, персика нахилилися до маленької дівчинки і стали обсипати своїм чудодійним пилком. Дівчинка дуже старанно і обережно збирала різнокольоровий пилок і сипала в ємність з водою.
Нарешті, коли ємність наповнилася чарівною рідиною, маленька дівчинка стала розпорошувати її в сторону Коронавірусу.
— Не лий на мене цю гидоту! – голосно завив Коронавірус — Ця рідина відбирає мої сили! Прошу, помилуй. Я піду в інший садок!
— Ні! — заперечила маленька дівчинка. — Я хочу, щоб ти більше ні в кого не забирав сили!
Маленька дівчинка розпорошувала і розпорошувала чарівну рідину в сторону Коронавірусу, аж поки він не став дуже маленьким. А незабаром й зовсім зник.
Куди він подівся — невідомо, тльки більше про нього ніхто не чув…
Автори: Олександра Бичковська та Леніна Бичковська
