Дитина, яка живе в інтернаті, мріє потрапити до прийомної сім’ї або до будинку сімейного типу
Багаторічний досвід свідчить, що виховання дітей у притулках та інтернатах має низку недоліків, випускникам цих закладів важко потім адаптуватися, у них виникає маса комплексів. Тому сьогодні держава надає перевагу не збільшенню інтернатів, а саме розвитку закладів сімейного типу та прийомним сім’ям.
У Городищі Новоград-Волинського району діє будинок сімейного типу, який повністю фінансується за рахунок держави. Маючи власних трьох діток подружжя Карайових-Лобазових взяли на виховання ще вісьмох віком від чотирьох до 12 років.
Будинок сімейного типу розташовано у досить зручному місці – це бувший панський маєток. Майже сто років тому пані власноруч посадила тут десятки молодих ялинок та акацій, усі вони прижилися і утворили справжню паркову зону. Тож нічого дивного, що першою непроханих гостей зустріла маленька білочка, яка спокійнісінько пройшлася повз наших ніг ледь не зачепившись. У самому будинку приємно здивувала зручна кухня, а поряд неї і величезна столова. Ігрові дитячі майданчики та спальні кімнати теж вражали продуманим до дрібниць інтер’єром. Був саме час денного відпочинку, тож діти мали змогу відпочити, а ми поспілкуватися із господарями. Мама Наталя Михайлівна та тато Володимир Сергійович виявилися досить щирими та доброзичливими людьми.
— Раніше я працювала завучем у сільській школі, — розповідає господиня. – Мала змогу побачити величезну різницю між сільськими дітьми та міськими. На жаль, у селі значно більше неблагополучних сімей. Ми з колегами по можливості допомагали одягом таким дітям, підгодовували у шкільній їдальні. Та вечором діти змушені були повертатися у свої родини, туди, куди вони зовсім не поспішали. Досить часто особисто відвідувала такі сім’ї, намагалася вплинути на батьків, лякала, що дітей можуть відібрати, просила замислитись над своєю поведінкою.
Чутки про мою опіку дійшли до відділу освіти, мене запросили у районо і запропонували стати матір’ю для восьми сільських сиріт. Головним моїм острахом було, чи погодиться на таку пропозицію мій чоловік. Тож я вдячна йому за розуміння і мудрі слова: «Ти так часто затримуєшся на роботі, я ж за тебе постійно хвилююсь. То можливо, буде краще, якщо ми станемо великою родиною – і мені буде спокійніше і ти, нарешті, зможеш повноцінно опікуватися сиротами». Сьогодні можу впевнено сказати, що ми дуже щасливі.
— Ви пам’ятаєте той день, коли вперше побачили малюків?
— Це важко забути, — підтримує розмову Володимир Сергійович. – З першого погляду важко було навіть зрозуміти, хто з дітей був хлопчиком, а хто дівчинкою – усі старанно поголені і худі, до того ж кожний страждав кількома вродженими чи набутими хворобами. Діти виглядали настільки вбогими, що коли ми наступного ж дня відвідали з ними безліч крамниць, продавці сумнівалися чи виживе хоча б половина з них. Нам довелося привчати їх до щоденних водних процедур, декого ще й тримати ложку.
Якщо ця історія не залишила вас байдужим, то наступна інформація може стати в нагоді. Стати прийомними батьками або батьками-вихователями може бути як подружня пара, так і окрема особа, яка не перебуває у шлюбі. Прийомні батьки можуть взяти на виховання від однієї до чотирьох дітей, а батьки-вихователі беруть на виховання та спільне проживання не менше п’яти дітей. Діти проживають разом з батьками до 18 років або до закінчення навчання в освітніх закладах (максимально до 23 років). Центри соціальних служб формують банк даних про кандидатів у прийомні батьки та батьків-вихователів. Окрім того, сімейна пара перш, ніж отримати статус прийомної сім’ї, повинна пройти ретельну перевірку і обов’язкові психологічні тренінги. Врешті-решт, люди мають самі впевнитися в тому, що вони готові до цього відповідального кроку.
Слід пам’ятати, що до будинку сімейного типу в кожну хвилину можуть завітати непрохані гості і перевірити вашу опіку над дітлахами, дізнавшись про це безпосередньо у них.
Майже кожна дитина, яка живе в інтернаті, потайки мріє потрапити до прийомної сім’ї або до будинку сімейного типу. Цім діткам пощастило, тож нехай пощастить і тисячам інших, які сьогодні перебувають в різних інституціях і чекають на нашу з вами увагу…
— У Житомирі сьогодні функціонує 5 будинків сімейного типу та 16 прийомних сімей, де знайшли сімейний затишок та батьківську любов 67 дітей. Налічується 242 опікунські сім’ї, які виховують 294 дитини, але, на жаль, із них лише 89 дітей-сиріт, а 171 – соціальні сироти, тобто діти, батьки позбавлені батьківських прав. Сьогодні на міському обліку сімей, які знаходяться в складних сімейних обставинах, перебуває 1066 сімей, в яких виховується 1723 дитини. Із них 22 – це сім’ї в яких батьки неналежним чином виконують свої батьківські обов’язки», — поінформувала «Наш Град» директор Житомирського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ольга Юрченко.
Леніна БИЧКОВСЬКА
Фото автора
