Успішні історії внутрішньо переміщених осіб, поради від них та контакти організацій, які готові допомогти ВПО
Тимчасова окупація Криму та Севастополя, бойові дії в окремих районах Луганської та Донецької областей стали справжнім випробуванням для наших співвітчизників й спричинили небувалу для нашої країни вимушену внутрішню міграцію. В результаті конфлікту сотні тисяч осіб змушені були покинути свої домівки і шукати притулку в інших регіонах країни. Це призвело до величезної навантаженності на місцеві ресурси та інфраструктуру і в багатьох місцях обернулося зростанням напруженості між місцевими жителями і приїжджими. А в національному законодавстві з’явилося поняття внутрішніх переміщених осіб.
«Соціальна та економічна інфраструктура деяких приймаючих громад ледве витримує перенавантаження, що в свою чергу породжує конфлікт між місцевим населенням та внутрішньо переміщеними особами (ВПО). Проте за два роки, як показує соціологічне дослідження, громадська думка в більшості випадків позитивна або нейтральна. У зв’язку з цим, одним із наших завдань є сприяння підвищенню спроможності громад реагувати на виклики, пов’язані з внутрішнім переміщенням», – пояснює Міністр з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Вадим Черниш.
«Внаслідок окупації Криму і збройної агресії на Донбасі з боку Росії, в Україні сьогодні офіційно зареєстровано близько 1 млн 800 тисяч внутрішньо переміщених осіб. У більшості — це громадяни нашої країни, які володіють конституційними правами і свободами на рівних засадах з громадянами з інших регіонів України. Борючись за прийняття змін до Закону про переселенців, всі ми також боролися за недискримінацію переміщених осіб і небюрократичні адміністративні механізми. Однак, люди досі місяцями обмежені в пенсіях та інших соціальних виплатах через відсутність як єдиної державної стратегії забезпечення прав ВПО, так і узгодженості в здійсненні тактичних дій влади», — говорить координатор ГО «КримSOS»Таміла Ташева.
Розповіді людей, які втекли від артилерійських обстрілів і насильства на сході України, їхні страждання і радості, почуття відчуження і соціальної згуртованості збирають в «Живу бібліотеку» . Так називається проект, який здійснює одна з неурядових організацій за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН).
«З самого початку ми розуміли, що допомога — це не тільки відновлення зруйнованих будівель і доріг, але також психологічне та соціальне відродження, — зазначив директор Програми розвитку ООН в Україні Янтомас Хіемстра в інтерв’ю Центру новин ООН. – «Жива бібліотека» — це свого роду терапевтичний курс. У ній зібрані історії людей, які розповідають, як бігли, залишивши все нажите, про почуття відчуженості на новому місці, або, навпаки, про теплоту і турботу, з якою їх зустріли в чужому краю. Розповіді людей збиралися по всій країні. В ході реалізації проекту люди, які погодилися взяти участь в опитуванні, глибше усвідомили, що в тяжкому становищі опинилися не тільки внутрішні переселенці, а й приймаючи їх жителі.
В результаті конфліктів та інших криз сотні тисяч людей втрачають своїх рідних, своє майно і позбавляються надії на краще майбутнє. Тож необхідно створювати умови, при яких ці люди швидко зможуть подолати відчай і позбутися залежності від зовнішньої допомоги, зможуть самі себе прогодувати і налагодити життя заново. Сім’ї переселенців з Донбасу отримують гранти і відкривають власну справу.
В ПРООН повідомляють, що взимку 2015 роки сім’я Чечетенків переїхала з Донецька в Макарів Київської області. У рідному місті вони залишили не тільки зруйнований будинок, але і повністю зруйноване життя. На новому місці довелося починати все заново.
Після багатьох невдалих спроб знайти роботу Марина випадково натрапила на оголошення конкурсу грантів для переселенців, що займаються малим бізнесом.
«Коли я дізналася, що ми перемогли, то не змогла стримати сльози щастя!», — зізнається Марина.
Завдяки бізнес-ідеї, яку Марина розробила спільно зі своїм чоловіком Олександром, подружжю вдалося організувати кафетерій в одній зі шкіл Макарова. Тепер понад 500 учнів можуть повноцінно харчуватися під час навчального дня.
«Коли ми жили в Донецьку, то кулінарія була лише моїм хобі. Готувала я виключно для своєї сім’ї. Однак в душі завжди мріяла про те, щоб це стало чимось більшим. А виникла бізнес-ідея спонтанно. Наші нові сусіди розповіли, що в одній з місцевих шкіл немає їдальні, а батьківський комітет не може самостійно розв’язати це питання. Тому ми вирішили спробувати. Спочатку був тривалий період переговорів і отримання дозвільних документів, потім участь в конкурсі ПРООН. А тепер ми не тільки маємо власний бізнес, але ще і допомагаємо місцевим жителям», — розповідає Марина.
В рамках профінансованого бізнес-плану було створено 8 робочих місць для місцевих жителів. За словами колег Марини, вони дуже раді отриманій роботі і щиро пишаються тим, що в їхньому місті з’явився перший шкільний кафетерій. За словами Олександра, чоловіка Марини, вони були вражені тим, наскільки тепло їх прийняли місцеві жителі.
«Коли наші знайомі дізналися, що ми плануємо відкрити власну справу, багато хто почав пропонувати свою допомогу. Хтось допомагав матеріально, а хтось ділився контактами», — розповідає Олександр.
Найближчим часом подружжя планує закупити додаткове обладнання, щоб розширити своє виробництво і поставляти кондитерські вироби в місцеві магазини.
Це лише один з 270 проектів, підтриманих ПРООН в рамках конкурсу з підтримки підприємництва серед переселенців і місцевих жителів Донецької і Луганської областей. Кожен проект і кожна пов’язана із здійсненням проектів історія унікальні. Ці проекти реалізуються завдяки фінансуванню уряду Японії і в партнерстві з урядом України, регіональними та місцевими владами.
В селі Рудня-Вороб’ївська Малинського району Житомирської області переселенці з Донецької області Лариса та Сергій Михайлови заснували садибу «Полісся». Подружжя згадує, як їм довелося через війну покидати поспіхом свою домівку. Сьогодні пара — успішні підприємці. За рік роботи їм вдалося привернути до себе увагу багатьох туристів. Досвід цієї родини – гарний приклад для багатьох зневірених людей. Які покинули тимчасово окуповані території України.
«В оточенні лісів і озер розташувалася наша садиба. Ми пропонуємо відпочинок в затишних будиночках з дерев’яного зрубу. Номери обставлені меблями ручної роботи, виготовленої з дуба і вільхи. Тому ви не побачите тут жодного однакового ліжка. Я вам відразу скажу: всі дивани збиралися по горищах, ми їх повністю реставрували. Кожна річ зроблена індивідуально. Тут є альтанки, гамаки, переносні мангали, місця для танців і активного відпочинку. До послуг гостей дві кухні, де можна самостійно приготувати їжу, сауна — лазня на дровах і майстерня виробів з дерева. Ви можете провести час на рибалці, полюванні, прогулянці по лісу за грибами і ягодами. Тут основний наголос зроблений на те, щоб сюди могли приїжджати люди незаможні. Тобто туристи, які не мають великого гаманця. Але при цьому, щоб для них був максимальний комфорт», — розповідає засновник садиби «Полісся» Сергій Михайлов.
Наразі в господарів садиби безліч планів як привабити «зелених» туристів. Вони закликають переселенців зі сходу приєднуватись.
Ще одна успішна бізнес-історія історія. Переселенець з Донбасу, який пережив… три коми і п’ять хірургічних втручань, став успішним підприємцем в Луцьку. Історія життя сліпого хлопця з міста Первомайськ Луганської області, що зумів всупереч прогнозам лікарів встати на ноги і реалізувати себе, вражає. Ми розмовляємо з Данилом українською мовою, якою він досконало володіє. «У мене були хороші вчителі, — пояснює він. — Після операцій я проходив реабілітацію в різних центрах столиці, в Рівненській і Волинській областях. Так сталося, що сусіди по палаті говорили виключно українською».
— У 18 років я помітив, що різко порушилася координація рухів, — розповідає 32-річний Данило Саламатін. — Лікарі поставили діагноз вегетосудинна дистонія. А через рік мене привезли в лікарню напівсліпого і практично нерухомого. Погано працював шлунок, щодня носом йшла кров, порушилася мова. Мене госпіталізували в неврологічне відділення, незабаром перевели в нейрохірургію. Тут лікарі поставили діагноз гідроцефалія (може бути, позначилися черепно-мозкові травми — в юності брав участь у вуличних боях без правил). Після четвертої операції на голові я втратив пам’ять, нікого не впізнавав. За розповідями друзів і родичів, був схожий на овоч. У мене остаточно зник зір. Лікарі поставили діагноз — атрофія зорових нервів.
Однак це не завадило чоловіку вступити до хмельницького інституту, де він здобув фах викладача християнської етики. У київському центрі професійної реабілітації інвалідів закінчив курси соціального працівника. Потім — курси молодшого медпрацівника в столичному інституті підготовки кадрів. У Луганську, Лисичанську, Стаханові, Києві та Луцьку пройшов школу масажу. Сьогодні Данило Саламатін володіє мистецтвом звичайного класичного масажу, профілактично-лікувального, апаратного і точкового (Су Джок).
Чоловік одружився, у нього дві прекрасні доньки — дев’ятирічна Олександра і чотирирічна Євгенія.
— Коли в рідне місто прийшли окупанти, довелося його покинути, — продовжує Данило. – Незабаром з мамою опинилися в Луцьку, тут нас зустрів волонтер, поселив у готелі. Зараз ми живемо в кризовому центрі. Не хотілося сидіти склавши руки, я шукав роботу. Однак влаштуватися сліпому інваліду вкрай важко. Завдяки щасливому випадку, забрели в готель «Профспілковий», поцікавилися у адміністратора, чи немає у них вакантного місця. Нам порадили звернутися до директора. Галина Петрівна Даниленко вислухала нас і сказала, що буквально вчора від них поїхав масажист, який орендував кабінет. Директор запропонувала зайняти його місце. Сьогодні, крім масажу, ми пропонуємо ароматерапію і фітотерапію в кедрової бочці. Мама мені допомагає, вона вимірює тиск, веде облікові записи. Клієнтів багато. Доводиться працювати щодня, фактично без вихідних. Дружина й доньки поки що знаходяться у родичів у Вінницькій області. Але я сподіваюся, що скоро ми знову будемо жити разом. Нам дуже добре на Волині, але хочеться додому, на Донбас. Кожен день молимося, щоб скоріше закінчилася війна.
Днями народні депутати України проголосували за прийняття законопроекту № 1639, який встановлює, що при укладенні трудового договору внутрішньо переміщені особи звільняються від випробування для перевірки їх кваліфікаціі. Відповідні зміни були внесені до Кодексу законів про працю.
До уваги внутрішньо переміщених осіб! Ви можете взяти участь у конкурсі бізнес-планів на започаткування підприємницької діяльності чи малого бізнесу в рамках реалізації проекту «Програма розвитку підприємництва та самозайнятості внутрішньо переміщених осіб «Новий старт». Проект фінансується Міністерством закордонних справ Литовської Республіки й реалізується у: Вінниці ВОПО «Джерело надії»; Львові ГО «Центр просвітництва та розвитку людини»; Запоріжжі ГО «ГО «Фонд «Професійний розвиток Запоріжжя» у партнерстві з ГО «Фундація прав людини». Максимальний розмір гранту на реалізацію одного бізнес-плану становить 1000 євро в гривневому еквіваленті. Особа, яка претендує на отримання гранту, може подати в рамках конкурсу лише одну заявку. В межах реалізації бізнес-планів кошти гранту можуть бути використані, зокрема, на такі види діяльності: купівля обладнання для виробництва товарів; забезпечення інструментами для надання послуг; забезпечення ресурсами для виробництва товарів та надання послуг. Для участі в конкурсі внутрішньо переміщеній особі слід подати заявку встановленого зразка до ГО «Фундація прав людини». З деталями програми підтримки підприємництва в рамках проекту «Програма розвитку підприємництва та самозайнятості внутрішньо переміщених осіб «Новий страт» можна ознайомитися на офіційному сайті ГО «Фундація прав людини» http://www.uhrf.org/.
Громадські Організації, що допомагають ВПО:
Ла Страда — Україна: 0 800 500 335 або 386
Крим SOS: Київ: (063) 073-16-19, (096) 684-88-47, (095) 031-53-97; Львів: (050) 381-14-89, (063) 975-55-43, (067) 474-56-08; Херсон: (0552) 390-290, (095) 277-53-55
Восток-SOS: «гаряча лінія» (066) 705 12 57, (096) 371 18 47, (093) 923 14 86
Новий Донбас: 068 603 6181
Міжнародна організація з міграції (МОМ): (044) 568-50-15, (044) 584 36 67, (044) 584 36 68
Центр Зайнятості Вільних Людей: «гаряча лінія» (67) 507-09-30, (66) 500-35-75, (93) 167-37-81.
Донбас SOS безкоштовний кол-центр 0 800 309 110.
«Телефон довіри для всіх»: Одеса (048) 737 7676, Харків (057) 759 7676, Київ (044) 228 7676, Донецьк (062) 213 7676, Луганськ (064) 272 7676, Дніпро (056) 767 7676 , Чернівці (037) 290 7676, І.-Франківськ (034) 273 7676, Херсон (055) 239 7676 , Львів (032) 253 7676, Миколаїв (0512) 59 76 76
Психологічна служба «Крок назустріч» надає безкоштовну психологічну допомогу постраждалим від військових дій в зоні АТО (переселенці, біженці, учасники бойових дій, сім’ї загиблих та поранених, безпосередні учасники та очевидці, працівники служб екстреної допомоги та швидкого реагування) по всій Україні. «Гаряча лінія»: 044 222 90 94
Урядова «гаряча лінія» цілодобово. 0-800-507-309
Телефон довіри – психологічна підтримка та допомога: (044) 288 33 48; 099 632 18 18; 093 609 30 03; 068 770 3 770
Соціально-психологічний реабілітаційний центр ІСПП НАПН України: (099) 093-80-10 (гаряча лінія), (093) 346-67-33, (068) 699-41-71
Психологи-експерти «Магнолія» нададуть консультації на гарячій лінії 0800-50-14-14 психологічної допомоги сім᾽ям вимушено переміщених осіб з дітьми.
Ще корисна інформація для ВПО:
Порадник щодо отримання статусу переселенців, державну підтримку таких осіб, механізми реалізації законних прав та коло їхніх обов’язків. http://ato.vobu.com.ua/page1.ukr.html
Програма фінансової допомоги для внутрішньо переміщених осіб. http://unhcr.org.ua/uk/?option=com_content&view=article&layout=edit&id=1506
Матеріал створено в рамках проекту «Поліпшення умов життя ВПО і населення, яке зазнало наслідків конфлікту в Україні» за підтримки МЗС Німеччини та «ДіаконіяКатастрофенгільфе» та ГО «Ла Страда-Україна».
Леніна БИЧКОВСЬКА, Олександра БИЧКОВСЬКА
