Україна потребує створення міністерства інформації та пропаганди
Дезінформація стала щоденним атрибутом політичних і військових подій. За допомогою інформації створюються аварії, військові конфлікти, дезорганізація державного управління, розбалансовується фінансова система.
Інформаційна безпека, як системне поняття з’явилося в 1914 р, коли у Великобританії було створено бюро військової пропаганди. Відтоді майже кожна країна має власну систему інформаційної безпеки держави. США, СРСР і країни Європи створювали свої державні системи інформаційної безпеки в другій половині минулого століття, повідомили у прес-службі РНБО.
Україна кілька разів робила спроби створити власну систему інформаційної безпеки. Ініціативи виходили від наукових установ і різних державних структур, але у всіх випадках ці пропозиції не знаходили підтримки. Паралельно гальмувався розвиток обороноздатності країни, безпеки держави, економічного та політичного розвитку.
А тим часом наш східний сусід створював власну потужну систему інформаційної безпеки. Близько десяти років пішло на формування основ системи, і вже з 2001 року Росія розпочала активні заходи зовнішнього інформаційного впливу на країни пострадянського табору. На даний момент для організації та проведення інформаційних операцій РФ має повноцінну систему інформаційної безпеки. У лютому 2014 року Росія провела інформаційну операцію із захоплення Криму, за підсумками якої Путін нагородив урядовими нагородами 300 своїх кращих пропагандистів. Зараз Кремль продовжує інформаційну війну за окупований російськими терористами Донбас, метою якої є приховування причетності Росії до подій на сході України. Характерно, що російські інформаційні служби досягають успіху. Про це можна судити з того, що частина аудиторії Росії та зарубіжжя справді вважають, що російських військ в Україні немає.
На відміну від Росії, Україна поки не має налагодженої і структурованої системи інформаційної безпеки. Ігор Чубайс, доктор філософських наук, російський соціолог та історик, в одному зі своїх інтерв’ю дуже влучно охарактеризував українську лінію інформаційної безпеки: «Україна не просто програє інформаційну війну – вона в ній не бере участі». На підтвердження своїх слів, Чубайс зазначив: «Я не знаю людини в Москві, яка би слухала українське радіо, а воно дуже потрібне! Про те, що відбувається в Україні, більше 90% росіян дізнаються з офіційних, цензурованих джерел».
Для створення правової основи забезпечення інформаційної безпеки в Україні необхідно буде прийняти нормативні акти щодо державної інформаційної політики України, інформаційного простору України, використанню інформаційних ресурсів для забезпечення інформаційної безпеки держави. Крім цього, мають бути введені настанови щодо застосування сил і засобів системи інформбезпеки при веденні активних заходів.
Світова практика забезпечення інформаційної безпеки розділяє систему на дві основні підсистеми – інформаційно-технічну (комп’ютерні пристрої, інформаційні мережі, програми) та інформаційно-психологічну (ЗМІ, громадські організації, дипломатія). Інформаційно-технічна підсистема в Україні працює тривалий час і має певні успіхи. Чого не можна сказати про інформаційно-психологічну підсистему, про яку колишнє керівництво України «забувало». Тому нинішню систему інформаційної безпеки України можна розглядати, як недосконалий інститут з невеликим перекосом в технічну сторону.
Час від часу в українському суспільстві обговорюється тема про створення міністерства інформації та пропаганди, щоб покласти на нього функцію органу управління системою інформаційної безпеки України. Оновлена система інформаційної безпеки України має формуватися без управлінських перекосів і з урахуванням сьогоднішніх вимог до інформаційної обстановки. Крім того, формування системи має відбуватися паралельно з практичними інформаційними заходами в інтересах України на сході країни і в Криму.
