20 % торгівлі рибальства – результат шахрайства
Близько 20 відсотків торгівлі у світовому секторі рибальства – результат шахрайства. Це значно вищий показник, ніж у сфері торгівлі м’ясом, фруктами та овочами, головним чином через різноманітність видів.
У новій доповіді Продовольчої та сільськогосподарської організації Об’єднаних Націй (ФАО) шахрайство у рибному секторі визначається як «навмисна практика, спрямована на введення інших в оману» та включає декілька категорій. І ось лише деякі з них:
- фальсифікація – наприклад, додавання барвників, завдяки яким тунець чи лосось виглядають свіжішими;
- підробка — наприклад, «виготовлення креветок» із сполук на основі крохмалю;
- імітація – наприклад, продаж рибного фаршу як «крабових паличок»;
- перенапрямок – поширення легальної продукції поза призначеними нею ринків;
- хибне позиціонування або маркування: шахраї заявляють про «екологічність» продукції або вводять покупців в оману про її походження та терміни придатності;
- підміна видів — наприклад, продаж тилапії під виглядом червоного луціана.
Як зазначають у ФАО, шахрайство у сфері торгівлі рибою та морепродуктами може завдавати шкоди здоров’ю людини, навколишньому середовищу та економічним системам.
Ризики для людей очевидні, оскільки деякі види риби становлять небезпеку при вживанні у сирому вигляді, а повторне заморожування морепродуктів підвищує ризик зростання бактерій.
За даними організації, від «рибного» шахрайства не застраховано жодного континенту і жодної країни – від Латинської Америки до Азії. Тільки США до третини всієї рибної продукції продається в упаковці з невірною чи неточною інформацією. При цьому перевірку проходить лише близько одного відсотка такої продукції.
Ресторани, наголошують у ФАО, не є винятком – і туди нерідко надходять товари з неправильним маркуванням (до 30 відсотків).
Шахрайство у сфері торгівлі рибою підживлюється потужними економічними стимулами.
Так, продаж атлантичного лосося, що вирощується на фермах під виглядом тихоокеанського лосося, приносить майже 10 доларів додаткового прибутку на кожен кілограм. Cібас (лаврак), що продається в Італії як місцевий продукт, коштує вдвічі-втричі дорожче, ніж та ж риба, вирощена на фермах Греції або Туреччини, і ще дорожче — якщо її продають як виловлену в океані.
Додавання води в рибну продукцію для збільшення маси та ціни – ще один легкий спосіб продати її значно дорожче.
У доповіді ФАО рекомендується посилити вимоги до маркування риби та морепродуктів, передбачити обов’язкову вказівку наукових назв там, де це можливо, та вдосконалювати системи моніторингу.
Експерти ФАО постійно розробляють міжнародні стандарти боротьби з шахрайством у сфері харчових продуктів та надає технічну підтримку країнам.
У організації нагадують у тому, що з перевірки рибної продукції, включаючи перевірку на заморозку, справжність чи походження, можна використовувати сучасні технології, зокрема у деяких випадках – ядерні технології.
У доповіді згадується низка скоординованих зусиль щодо протидії шахрайству в Італії, Аргентині та США.
Так, дослідження із застосуванням так званого баркодування ДНК, проведене в Лос-Анджелесі, показало, що серед рибної продукції, що продається в роздріб, не дуже багато невірно маркованих товарів, а в суші-ресторанах вони надходять у великих обсягах. На рівні роздрібної торгівлі неправильне маркування рідко зустрічалося серед продуктів із тунця та лосося, але широко поширене у разі червоного луціана та палтуса.
За 10 років місцева ініціатива, що об’єднала представників галузі, наукових кіл та державних органів, дозволила скоротити кількість продукції з неправильним маркуванням у деяких районах Лос-Анджелеса на дві третини.
