Впроваджені в Україні заходи з протидії домашньому насильству
Заступник Міністра внутрішніх справ України Катерина Павліченко розповіла про те, які заходи з протидії домашньому насильству впроваджені в Україні.
За її словами, щороку 25 листопада у світі стартує акція «16 днів проти насильства». Для України ця кампанія має особливе значення, повідомляє Міністерство внутрішніх справ України
«Ми живемо у час, коли суспільство переживає масштабні виклики, а війна впливає на кожну родину, на психологічний стан людей, на взаємини всередині сімей. У таких умовах тема протидії домашньому насильству стає ще гострішою та нагальнішою. Але я хочу почати з простого: домашнє насильство – це не сімейна справа. Це справа держави, громади, і кожної та кожного з нас», — зазначила Катерина Павліченко.
Чому важливо говорити про домашнє насильство?
Заступник Міністра наголошує, що мовчання – найкраще середовище для кривдника. Страх – найбільша перешкода для постраждалої. Суспільство, яке толерує домашнє насильство, втрачає свої цінності, та перш за все людяність.
Війна посилила стреси, втрати, невизначеність. Люди живуть у постійній напрузі, багато хто повертається з фронту з травмами – видимими й невидимими. І саме в такі моменти важливо не дозволити емоціям перерости у кривду щодо тих, хто поруч.
Домашнє насильство не виправдовує ні втома, ні стрес, ні війна, ні складні обставини.
Яким буває домашнє насильство?
«Національна поліція України фіксує десятки тисяч випадків домашнього насильства. Лише за десять місяців 2025 року до Національної поліції надійшло понад 103 тисячі заяв і повідомлень про вчинення домашнього насильства, з них 3,7 тисячі – подані дітьми. Але ми розуміємо: реальна цифра завжди більша. Частина людей боїться звертатися, частина не розуміє, що переживає саме домашнє насильство», — повідомила Катерина Павліченко.
Тому потрібно говорити про те, що насильство має різні форми:
- фізичне – удари, штовхання, заподіяння болю;
- психологічне – приниження, погрози, контроль, залякування;
- економічне – позбавлення фінансів, обмеження в доступі до ресурсів;
- сексуальне – будь-які дії сексуального характеру без згоди.
«Домашнє насильство – там, де мали б бути довіра, підтримка і любов. Всі ці прояви – правопорушення, які руйнують життя, здоров’я, родини», — наголошує заступник Міністра.
Що робить МВС?
Катерина Павліченко повідомила, що уповноважені підрозділи Національної поліції України відповідно до статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є одним із суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству: «Боротьба з правопорушеннями у сфері домашнього насильства, своєчасне та ефективне реагування на них, ужиття відповідних превентивних заходів – одне з пріоритетних завдань Національної поліції України».
В Україні запроваджені заходи, спрямовані на вдосконалення діяльності із запобігання та протидії домашньому насильству: від законодавчих змін до більш активних дій Національної поліції з метою ефективного реагування на такі випадки та посилення захисту постраждалих осіб у контексті ратифікації Стамбульської конвенції та з урахуванням викликів війни.
У травні минулого року був підписаний важливий Закон, розроблений МВС спільно з народними депутатами, який усунув прогалини в законодавстві та імплементував низку статей Стамбульської конвенції.
Зокрема:
— посилено відповідальність за домашнє насильство щодо дітей, а також визначено, що навіть присутність дитини у таких випадках є підставою визнати її потерпілою. З 19 грудня 2024 року з моменту вступу нових законодавчих змін в силу, Нацполіція склала майже 90 тисяч протоколів про адміністративне правопорушення за вчинення домашнього насильства, з яких у понад 25 тисяч випадках домашнє насильство вчинене стосовно малолітніх та неповнолітніх, або у їх присутності;
— передбачено наведення обґрунтування у судових рішеннях щодо доцільності направлення кривдника на корекційну програму при притягненні до відповідальності за вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Важливо не тільки покарати кривдника, а також виправити його поведінку;
— виділено окремі статті правопорушень «домашнє насильство», «насильство за ознакою статі» та «невиконання термінового заборонного припису», що дозволяє отримувати прозору статистику;
— вперше в історії України введена адміністративна відповідальність за сексуальні домагання, у тому числі з використанням електронних комунікацій. Сексуальні домагання є одним із видів правопорушень, які мають латентний характер, але такими змінами ми змінюємо парадигму сприйняття таких явищ та створюємо механізми притягнення до відповідальності осіб, які їх вчинили.
«Система МВС комплексно працює над тим, щоб забезпечити повний цикл реагування та захисту. Це і профілактика, невідкладне реагування, притягнення винних до відповідальності, і допомога постраждалим. Наша робота – це не кампанія на 16 днів. Це робота 365 днів на рік», — зазначила Катерина Павліченко.
Важливість акції «16 днів проти насильства»
Заступник Міністра наголошує, що суспільство має побачити масштаб проблеми. Люди мають знати: вихід є, допомога є, закон працює. Україна системно вдосконалює законодавство у сфері протидії домашньому та гендерно зумовленому насильству. І саме ці кроки стали фундаментом для реальних змін.
Одним із ключових нововведень стало чітке розмежування статей щодо насильства в законодавстві. Це не просто технічні зміни – вони суттєво впливають на роботу поліцейських, прокурорів і судів. Зараз закон чітко визначає, що є домашнє насильство, а що – інші види правопорушень.
«Так, поліцейськими майже у 80% випадків від загальної кількості зареєстрованих звернень задокументовано адміністративні правопорушення за статтею 173-2 (Вчинення домашнього насильства) Кодексу України про адміністративні правопорушення. За формами насильства 76,4% становить психологічне, 21,1% – фізичне та 2,5% – економічне», — повідомила Катерина Павліченко.
За її словами, з метою негайного припинення домашнього насильства винесено понад 63 тисячі термінових заборонних приписів стосовно кривдників. Загалом на обліку перебувають понад 77 тисяч осіб, які вчинили домашнє насильство.
Підрозділи протидії домашньому насильству нині функціонують у кожному обласному центрі та містах з населенням понад 50 тисяч. На сьогодні в територіальних підрозділах поліції налічується 64 штатних сектори протидії домашньому насильству, у яких функціонують 69 мобільних груп реагування.
Про сміливість говорити
«Величезна частина нашої роботи – давати людям сміливість не мовчати. Підтримувати тих, хто зважився сказати «мені потрібна допомога». Пояснювати, що звернення в поліцію – це не сором, а вибір на користь життя. Жодна людина не повинна залишатися сам на сам із насильством», — зауважує Катерина Павліченко.
Наш обов’язок – захищати
Заступник Міністра внутрішніх справ України підкреслює, що МВС – це не лише про реагування на загрози. Це про захист гідності, права кожної людини жити без страху: «Ми зобов’язані бути поруч у найважчі моменти. Ми зобов’язані не допустити, щоб насильство ставало нормою. Ми зобов’язані підтримати тих, хто потребує допомоги. Суспільство, яке нетерпиме до насильства, є по-справжньому сильним. Закликаю кожного: будьте уважними, будьте небайдужими, не проходьте повз. Бо інколи саме ваша дія може стати для когось початком нового, безпечного життя».
