Чому равлик будиночок скидає?
КАЗКА
Жив собі на околиці великого міста маленький Равлик. Він був незвичайним, бо носив на собі маленький будиночок-мушлю, що блищала на сонці, немов крапля роси. Через те, що равлик носив будиночок, то був дуже неквапливий. Й усі сміялися з нього:
— Ти такий повільний! — реготав стрибучий Коник.
— Ти нікуди не встигаєш, — глузувала метушлива Мурашка. – В тебе ніколи не буде друзів!
Равлику було сумно це чути. Він низько опускав свої ріжки і рухався далі.
Одного ранку, коли сонце тільки-но піднялося над деревами, він рушив у дорогу. Першим, кого він зустрів, був дивовижний Метелик з яскравими крилами.
— Я прикрашаю світ! — гордо порхаючи сказав Метелик. — А ти що робиш?
— Я… я просто повзу, — зітхнув Равлик.
Далі йому трапилась Мурашка:
— Я працюю зранку до ночі! — сказала вона, не зупиняючись. — А ти?
— Я… повільно рухаюсь, — відповів Равлик.
Після довгого шляху Равлик натрапив на Черепаху, яка грілася на камені.
— Не засмучуйся, малий. Повільність — це не вада. Завдяки ній ти помічаєш те, що не бачать інші, — промовила мудра Черепаха.
Равлика втішили ці слова і він рушив далі.
Раптом він побачив крихітний квітковий пуп’янок, якого безжально обпалювало пекуче сонце. Равлик не роздумуючи зняв свою мушлю-будиночок, підповз до пуп’янка і закрив його від променів.
Так простояв Равлик до самої ночі, аж раптом стомлений заснув. А коли прокинувся, то побачив перед собою незвичної краси Квітку. Вона велично стояла поряд і посміхалася:
— Дякую, ти врятував мене! – промовила Квітка. – Дозволь мені бути твоїм другом.
Равлик засяяв від щастя почувши такі слова.
Коли інші зрозуміли, що він вберіг Квітку, то були вражені.
— Вона неймовірна! — захоплено виголосив Метелик.
— Ти врятував її! — вигукнув Коник.
— Ти справжній герой! — додала Мурашка.
Відтоді всі знали, що навіть найменший і найповільніший може зробити велику справу.
А Равлик більше ніколи не сумував і не опускав свої ріжки додолу.
Отож, як побачите Равлика без свого будиночка, то знайте, що він був залишений аби комусь допомогти.
Авторки: Леніна БИЧКОВСЬКА
Олександра ПРОХОРОВА
