2063
Сьогодні мені захотілося згадати свою молодість, навчання в університеті. Поринути у далеке минуле, коли я ніяк не могла зрозуміти афоризм «якби молодість знала, якби старість могла». Згодом, чим дорослішою я ставала, тим мудрішою. Лише подумати, мені вже сімдесят два роки! Отож, я чудово розумію, що саме означає цей мудрий вислів.
Я листаю старі фотоальбоми, на знімках усе моє буремне життя. Нині мало в кого знайдеш подібний альбом. Швидше він є у краєзнавчому музеї. Натрапила на кілька екземплярів пожовклих з часом газет. Газети в нашій країні вже не випускають років зо двадцять. Їх читали ще мої діти, онуки дізнаються усі новини лише з мережі Інтернет. Я залишила ці примірники для своїх нащадків, аби вони мали уявлення, як ми колись жили, що любили, про що мріяли.
Серед усього іншого знайшла старий щоденник. У ньому я записувала власні бачення про Україну моєї мрії – те, заради чого мільйони людей вийшли на Євромайдан у далекому 2013 році. Перечитую і не вірю своїм очам. Я мріяла про те, що зовсім скоро збулося. Наприклад, бачила в майбутньому свою державу екологічно безпечною, а через десять років моя держава проголосила себе «зеленою». Тобто вже сорок років ми використовуємо екологічно чистий транспорт, ведемо технології тільки з використанням відновлюваних джерел енергії, у нас екологічне будівництво, розвинене органічне сільське господарство. За цим усім наглядає спеціальне «Міністерство земельних, водних та лісових ресурсів».
В країні працює безліч заводів з переробки відходів. Між цими підприємствами така конкуренція! Зі сміття вони виготовляють безліч корисних речей повсякденного вжитку, які до того ж в рази дешевші за ті, що виготовлені з первинної сировини.
Спробуй викинути сміття деінде, а не у встановленому місці. На перший раз тобі зроблять догану, а наступного – вилетиш з роботи. А знайти сьогодні хорошу роботу дуже не просто. Величезна конкуренція з роболюдьми, які не втомлюються, не просять зайвих вихідних, підвищення заробітної плати.
П’ятдесят років тому я мріяла, щоб у моїй державі була викоренена корупція. Сьогодні це слово вважається «архаїзмом», тобто таким, що давно викинуте з повсякденного вжитку. Нещодавно мені довелося пояснювати його значення двом правнукам. Діти навідріз відмовлялися розуміти, як можна красти у своїй рідній державі, у своїх співвітчизників і без краплі гризіння совісті дивитися людям у вічі. Дякувати Богу, в нас давно такого немає.
Нинішній поліцейський найперший товариш, який допоможе, розкаже, виручить. Він і психолог, і наставник. Наші правоохоронці дуже чемні, виховані і розумні. Навіть не віриться, що п’ятдесят років тому їх вважали тупими ледацюгами, які отруювали життя пересічним громадянам. Якщо колись до правоохоронних органів брали усіх підряд, то нині стати поліцейським над складно.
Півстоліття тому люди дуже боялися хворіти, бо поки медику хабара не даси, то належно лікувати не почне. До речі, слово «хабар» вийшло з ужитку раніше аніж слово «корупція». Все почалося з того, що за будь-який хабар, навіть у вигляді плитки шоколаду, притягували до відповідальності.
Сьогодні хворіти не страшно. У лікарнях палати білесенькі, просторі, з усіма зручностями, а медсестри тобою опікуються, наче рідна матір. Не встиг про щось подумати – тобі вже це несуть у ліжко і щиро посміхаються. Лікарі переймаються болем пацієнта, ніби хворіють разом з ним. До стоматолога теж ходити одне задоволення. Ліг у кріслі й спиш, або дивишся якийсь пізнавальний фільм. Іноді навіть жалкуєш, що надто швидко минув час.
Невиліковних хвороб у світі давно не існує. Хоча іноді доводиться хворіти. Діти до хворої матінки приїздять негайно, де б вони не були, на будь-якій з планет. На щастя, у роботі міжпланетного транспорту перебоїв немає.
Безробіття не існує. Усім знайдеться робота до смаку. Непрацюючі отримують допомогу не меншу аніж зарплата тих, хто працює. Але ж вдома сидіти дуже нудно. Що ж то за життя, їсти цілодобово, гратися у віртуальні ігри або гасати на електромобілі. Так довго витримати не можливо. То ж, шукаєш собі корисне заняття.
Щодо мови, то усі громадяни спілкуються лише українською. Звісно, більшість знає щонайменше вісім іноземних мов і лише дуже мало людей володіють трьома. Але найрідніша, наймиліша мова – це українська.
Після Революції гідності про Україну заговорив увесь світ, а згодом і галактика. Українським народом, його культурою та мовою почали цікавитися. Сьогодні українська мова вважається міжпланетною мовою.
Надзвичайно приємно, що наша країна щороку приймає величезну кількість туристів. Україна вважається однією з найбагатших держав світу, а ще тут живуть найгостинніші люди. Усі, хто приїжджає до нас, захоплено вигукують: «Оце так держава, оце так українці!»
Усі хочуть купувати українське, бо воно найкращої якості. Українські вузи дають найкращу освіту. Випускників, що мають диплом українського зразка, беруть на роботу позачергово. Наші режисери знімають найкращі фільми, письменники пишуть найкращі романи. Наш президент найдемократичніший, найдипломатичніший.
Здається, усе пригадала. Нині на пенсії. Хочу побувати на всіх планетах без винятку, побачити на власні очі як живуть інші цивілізації. До речі, в нашій державі кожен пенсіонер має спеціальну картку, при пред’явлені якої безкоштовно поселяють у найкращий готель тієї країни чи планети, де на даний момент знаходишся. Місця пенсіонерам у літаку чи у потязі лише найкращі. Взагалі, мені здається, що пенсіонерам у нас найліпше живеться.
…За вікном 2063 рік. Я старанно пакую пам’ятні речі по своїх місцях. Сподіваюсь, що мої нащадки так само сумлінно зберігатимуть їх. Все, про що я мріяла п’ятдесят років тому, збулося. Сьогодні мрію про те, щоб ми ніколи не втрачали близьких людей, щоб нашій планеті не загрожували інші планети. Щоб люди ніколи не знали війни, хвороб, зради і байдужості.
П’ятдесятиріччю Революції гідності в Україні присвячується.
Олександра БИЧКОВСЬКА
