Третина школярів навчаються за двома програмами – місцевою та українською
Понад три роки з початку повномасштабної війни близько 6,3 мільйона українських біженців, як і раніше, перебувають за межами країни. Для мільйонів дітей це означає навчання далеко від рідних шкіл, друзів та звичної системи освіти. Нові дані, опубліковані ЮНЕСКО та партнерами, показують: незважаючи на труднощі, українські учні не припиняють навчатися, а викладачі та місцеві спільноти у країнах Європи можуть створювати важливу атмосферу підтримки, повідомляє ООН.
Прага: між двома школами
У Чехії, яка прийняла найбільшу кількість українських біженців на душу населення серед країн ЄС, запроваджено спеціальні заходи для підтримки дітей з України: спрощений прийом до шкіл, україномовних асистентів та психологічної допомоги.
13-річній Ілоні з Харкова навчання у Празі дається нелегко. Вона навчається в асоційованій школі ЮНЕСКО, поєднуючи заняття у чеському закладі з онлайн-уроками з України.
«Балансувати між школою тут та онлайн-уроками з Харкова зовсім непросто. Поки мої однокласники йдуть відпочивати чи гуляти, я сідаю за українські заняття», – розповідає Ілона.
Дві школярки з України Анастасія та Альбіна теж зазнавали труднощів, бо почали вчитися, не знаючи чеської мови. Сьогодні вони вже говорять про прогрес та вдячні за підтримку.
«У першому семестрі нам навіть не ставили оцінки – ми ще погано знали мову. Але підтримка однокласників та вчителів дуже допомогла відчути себе частиною школи», – сказала Альбіна.
«Чеська мова дуже складна, і щоб її вивчити, потрібен час. Тому так важливо, щоб інші учні допомагали нам почуватися комфортно у класі», – додала Анастасія.
Німеччина: викладання з емпатією
У німецькому місті Тюбінген, в іншій асоційованій школі ЮНЕСКО роблять ставку на інклюзивні методи навчання. Тут у спеціальному міжнародному класі викладання ведеться німецькою мовою, але учні можуть спілкуватися українською у неформальній обстановці – це допомагає їм почуватися впевненіше.
Ольга, викладачка з України, бігла до Німеччини у 2022 році і тепер викладає німецьку та англійську дітям-біженцям. Її власний досвід став ключем до того, щоб зрозуміти та підтримати своїх учнів.
«Я вдячна школі за можливість продовжувати займатись улюбленою справою – викладанням. Я мрію про мир у рідній країні та вірю, що ті, хто повернеться додому, привезуть із собою знання, досвід та дружбу, які не знають кордонів», – каже Ольга.
Вчителька історії та німецького Юлія підкреслює важливу роль освіти у житті дітей, які пережили війну та вимушене переміщення.
“Як сказав Альберт Ейнштейн: “У труднощі ховаються можливості”. Я вдячна всім, хто допомагає дітям-біженцям. Ми повинні й надалі робити все, щоб освіта залишалася джерелом надії та дорогою до світу – навіть у найтемніші часи», – вважає вона.
Для Лідії, однієї з учениць міжнародного класу, школа стала не лише місцем для здобуття знань, а й новим соціальним середовищем: «Я потоваришувала з багатьма – і з українцями, і з німцями. Мені подобається моя школа: вчителі добрі, а цікаві уроки. Тепер я радо ходжу до школи».
Розширити доступ
За даними, зібраними ЮНЕСКО та Управлінням ООН у справах біженців, у 10 європейських країнах у середньому 78 відсотків українських учнів було зараховано до формальних освітніх закладів. Проте нерівність зберігається – особливо для дітей з інвалідністю та тих, хто стикається з мовними бар’єрами.
Майже третина українських школярів (29 відсотків) навчаються одночасно за двома програмами – місцевою та українською – і витрачають на це додатково близько трьох годин на день. Зібрані дані допоможуть урядам та педагогам адаптувати свої підходи, покращити доступ до освіти та побудувати інклюзивні системи.
