Серйозне рішення
Сашко на значній відстані спостерігав за Оленкою. Дівчина сиділа на лавці у парку і вочевидь на когось чекала.
— Яка ж вона красуня! – раптом вихопилося у хлопця.
Сашко злякано обернувся навколо – чи не почув бува хто. Оленка йому давно подобалася, ще з третього класу. Сьогодні хлопець навчається у п’ятому. Отож, цілих два роки він був закоханий у свою однокласницю. Відкрити дівчині свої почуття Сашкові забракло сміливості. Зате сьогодні, він обов’язково підійде до неї й … запропонує одружитися. Житимуть вони, звісно, з його батьками. Адже Сашкова мама так смачно готує. До того ж вона не погодиться, аби її син ночував бозна де. Вона навіть не дозволяє йому затримуватися допізна. А тут не приходити зовсім. Ні, звісно, що вона не погодиться.
Сашко замріяно спостерігав за милим зору об’єктом і посміхався.
«Як добре, що Оленка досі мене на помітила, — гадав він. – У мене є час ще раз усе добре обмізкувати. А може спочатку усе розповісти мамі, порадитися? Ні, краще запитати тата. А взагалі то я вже достатньо дорослий і маю право самостійно приймати серйозні рішення…»
Раптом хлопець аж підскочив на місці. Від подиву йому забракло повітря, а щелепа сама скотилася донизу. До його «дружини» підійшов Петько. Отой рудий хлопець із сусіднього двору. Оленка радісно йому всміхнулася й вони удвох пішли стежкою взявшись за руки…
— От тобі й маєш, — вирвалось у Сашка.
Цього разу його вже не хвилювало, чи почув бува хто його слова. Лють розпирала груди, а ображена душа бажала помсти. Сашко затамував подих роздумуючи, як далі діяти й раптом його осінило.
— Та у неї ж криві ноги! Й довгі вуха! А як вона вишкіряє свої зуби, коли розтягується у посмішці! І це на ній я збирався одружитися?! Дати послухати новенький МР-3 й ділитися найсмачнішими у світі сніданками, що готує мама?! Та нізащо у світі. Вона дуже багато втратила. Пішов я додому, мене напевно вже чекає полуничний пиріг.
Автор Олександра БИЧКОВСЬКА
