Про обов’язок держcлужбовців 1, 2 категорії ведення обліку телефонних розмов та особистих зустрічей
Стаття 5 Закону України «Про державну службу» передбачає, що державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов’язки, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця, роз’яснює Нацдержслужба. Крім того, етичні засади діяльності державних службовців регулюються Правилами етичної поведінки державних службовців, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року № 65 (далі – Правила), з метою захисту державних службовців першої, другої категорії від політичного впливу та нелегального тиску на їх службову діяльність та процес прийняття ними рішень. Відповідний захист посилюється контролем з боку громадськості, який реалізується шляхом використання громадянами права на доступ до публічної інформації.
Відповідно до пункту 9 зазначених Правил прозорість і підзвітність передбачає:
1) відкритість та доступність інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України;
2) для державних службовців першої та другої категорії:
ведення обліку телефонних розмов та особистих зустрічей з представниками політичних партій, народними депутатами України, суб’єктами господарювання або їх уповноваженими особами, а також надання інформації про такі розмови та зустрічі у порядку, встановленому законодавством про доступ до публічної інформації;
ведення обліку фактів використання транспортних засобів, майна, інших матеріальних та нематеріальних активів, наданих за рахунок фізичних чи юридичних осіб, у службових цілях.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Зважаючи на це, ведення державними службовцями першої та другої категорії обліку інформації, зазначеної у пункті 9 Правил, має здійснюватись лише при виконанні своїх службових повноважень.
Такий облік може здійснюватись, наприклад, шляхом ведення в електронному або в паперовому вигляді відповідних журналів. На думку Нацдержслужби, облік телефонних розмов, особистих зустрічей з представниками політичних партій, народними депутатами України, суб’єктами господарювання або їх уповноваженими особами, а також фактів використання транспортних засобів, майна, інших матеріальних та нематеріальних активів, наданих за рахунок фізичних чи юридичних осіб, у службових цілях доцільно здійснювати окремо.
Для належного відображення інформації щодо телефонних розмов, особистих зустрічей, варто фіксувати наступне: 1) дату дії (події); 2) прізвище, ім’я, по батькові особи, з якою проведено телефонну розмову або зустріч; 3) короткий зміст телефонної розмови або зустрічі; 4) досягнуті домовленості (за наявності).
При веденні обліку фактів використання транспортних засобів, майна, інших матеріальних та нематеріальних активів, наданих за рахунок фізичних чи юридичних осіб, у службових цілях, аналогічно рекомендується зазначати: 1) дату використання транспортного засобу, майна, іншого матеріального та нематеріального активу; 2) прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, яка надала відповідну послугу; 3) вид отриманої послуги; 4) мету використання наданого майна.
При цьому обраний механізм обліку повинен дозволяти вільне надання цієї інформації у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Для забезпечення обліку інформації, зазначеної в пункті 9 Правил, на думку Нацдержслужби, може визначатись відповідальна особа за здійснення у передбачений спосіб фіксації такої інформації та її використання за запитами на інформацію. Водночас згідно з пунктом 11 Правил, передбачену законом відповідальність за здійснення обліку несуть безпосередньо державні службовці першої, другої категорії.
