Казка про чарівні гантелі
Історія ця трапилася давним-давно, мене тоді ще й на світі не було. Мешканці нашого невеличкого лісу знають один про одного усе: хто коли в сплячку впадає, коли прокидається, у кого дитинчата з’явилися, а кого з новосіллям можна привітати. Новини тут розлітаються миттєво, і все завдяки непосидючим сорокам.
Тутешні звірі завжди жили поміж собою мирно, коли потрібно допоможуть одне одному, дадуть слушну пораду, а спільні лісові питання неодмінно вирішують разом. Якось мешканці лісу помітили, що заєць зовні дуже змінився: зміцнів, шерсть на ньому аж виблискує, а сам увесь час веселий ходить і неодмінно усміхнений. Якщо раніше зайчик торбину з морквою до своєї комори ледве міг дотягнути, при цьому безліч разів робив перепочинок. То тепер міг одразу дві важелезні сумки нести, ще й при цьому пісеньку наспівувати.
«Дивні речі з зайцем кояться», — зашепотіли між собою звірі. Усі, звісно ж, раділи його разючим перемінам, але кожен хотів дізнатися, що саме сталося.
Час минав, а сірий ставав ще красивішим і здоровішим на очах. Звірі страшенно хотіли поговорити з зайцем, дізнатися його таємницю, але вагалися. Якби у нього біда скоїлась, то неодмінно б запитали, зарадили, чим можна. А запитати чому зайчик такий гарний зробився, було якось соромно. Ніби раніше він був мало привабливий, а це ж образливо.
Перша красуня лісу лисичка нарешті не втрималася. Вона зібрала усіх звірів на лісовій галявині й на загальних зборах вирішила в зайця про все розпитати.
— Ти, сіренький, так змінився останнім часом, покращав, змужнів. Може якісь секрети особливі знаєш: спати довше потрібно чи їсти більше? — поцікавилась руда.
Заєць здивувався:
— Який такий секрет? Та наче немає в моєму житті таємниць. Живу так, як і колись, хіба що дідів заповіт почав виконувати. Мій дід прожив довгий вік, як вам усім відомо. Старість до нього дуже довго в двері не стукала. Перед тим, як відійти у вічність, він попросив мене щоб я неодмінно щоранку з його улюбленими гантелями до річки ходив, провітрював їх. Його бажання видалося мені не серйозним.
Згадав про гантелі, коли дід у вісні до мене прийшов і погрозливо запитав: «Ти виконуєш мій заповіт?». Мені стало соромно, що я не провітрюю його гантелі і почав щоранку робити те, що він мені велів. Спочатку було ліньки рано вставати, до то ж гантелі були страшенно важкими, а нести їх до річки так далеко. Але я помітив, що гантелі з кожним разом здаються все легшими, а останнім часом я їх майже не відчуваю. Можливо вони й справді особливі?
Звірям здалося, що заєць каже їм не правду і образились. Ну як може щоденне провітрювання гантелей настільки змінити? Тому після зібрання домовились спостерігати за зайцем, аби зрозуміти, що насправді він приховує.
Протягом тижня звірі таємно слідкували за діями зайчика, а той нічого не підозрюючи жив звичайним життям. Щоранку сірий прокидався з першими промінчиками сонця, вмивався росою, а потім так, як і розповідав, з гантелями не ходив, а вже бігав(!) до річки, їх провітрювати. Після цього поспішав до лісу займатися корисними справами. Під вечір заєць виносив гантелі на ганок і здіймаючи їх високо перед собою звертався до синього неба: «Бачиш, дідусю, я бережу твої гантелі, усе роблю, як ти кажеш»!
Тоді звірі запідозрили, що гантелі чарівні. Лісом поповзли чутки, що кожен, хто братиме їх в руки, той стане міцним, гарним і житиме довго.
Вовк захотів особисто це перевірити й вирішив викрасти чарівні гантелі. Доки заєць порався у лісі, сіроманець пробрався у чужий будинок. Коли ж господар повернувся додому і помітив, що дідусів подарунок зник, то дуже засмутився. З обличчя зайчика зникла щаслива посмішка. Звірі, дізнавшись про поганий вчинок вовка, обурилися на нього. До того ж кожен хотів мати собі такі чарівні гантелі.
Як вчинити з вовком вирішили запитати у мудрої сови. Сова, уважно вислухавши все, одразу зрозуміла у чому секрет і з усмішкою пояснила:
— Таємниця полягає не в чарівності гантелей, а дідовій мудрості. Він здогадувався, що онук не схоче займатися спортом, буде лінуватися, от і придумав щоранкове «провітрювання». Зайчик має такий гарний вигляд тому, що сам того не знаючи, почав вести здоровий спосіб життя. Він зміцнів, розцвів, у нього з’явився чудовий настрій. Достатньо кожному з нас займатися спортом, правильно харчуватися і усі ми доживемо до глибокої старості. Бо займатися спортом, значить бути здоровим, а здоровим бути вигідно!
Сороки, як завше, вмить рознесли по лісу цю новину. Вовк повернув зайцю гантелі й замовив собі такі ж. В лісі знову запанував мир і спокій.
Давно це трапилось. А мудрість дідова передається з покоління в покоління…
автор Олександра БИЧКОВСЬКА
