НАТО: український вектор
4 квітня 2019 року НАТО відзначило 70-ту річницю підписання Північноатлантичного договору. У далекому 1949 році у Вашингтоні представниками 12 країн був підписаний договір, на підставі якого засновано Організацію Північноатлантичного Договору – міжнародний союз колективної оборони.
Багато хто пам’ятає радянський плакат із зображенням робітника, який пропонує ручку американському чиновнику, щоб підписати угоду миру. Нас навмисне залякували капіталістичним заходом, який озброюється проти всього людства. Та найбільше діставалось саме Північноатлантичному альянсу, його подавали як щось ганебне і чого треба дуже боятись.
Повідомлень про НАТО було вкрай мало, а ті що подавались, були перекручені, породжували багато міфів, домислів. В СРСР, зокрема, була поширена теорія, відповідно до якої НАТО є засобом просування американських інтересів всупереч інших держав. Разом з тим, радянська пропаганда не могла пояснити, чому кількість членів НАТО послідовно зростає.
Сьогодні питання євроатлантичної інтеграції одне із найбільш актуальних. Навколо нього точиться багато суперечок, дезінформації, панують укорінені стереотипи, які ми спробуємо спростувати.
Повна назва українською мовою — Організація Північноатлантичного договору (від англійського NATO – North Atlantic Treaty Organization). Англійська та французька є офіційними мовами НАТО. Якщо ви читали Олександра Дюма «Три мушкетери» або дивились однойменний фільм, то чули девіз: «Один за всіх і всі за одного!» Якщо дуже коротко і влучно охарактеризувати Північноатлантичний альянс, то НАТО – це дружба держав, в якій один за всіх і всі за одного.
Організація Північноатлантичного договору – це альянс 29 країн з Північної Америки і Європи. Абсолютно усі рішення в НАТО приймаються колегіально на основі консенсусу. Найважливішим органом прийняття рішень є Північноатлантична рада, в якій беруть участь представники усіх країн-членів Альянсу на рівні послів, міністрів або глав держав та урядів. Для кожного важливого рішення необхідна згода всіх партнерів. Доки не досягнуто цієї згоди, тривають консультації між державами-членами. Альянс надає безпрецедентні гарантії безпеки, територіальної цілісності, недоторканості кордонів та державного суверенітету. До речі, у разі вступу до НАТО такими самими гарантіями буде користуватися Україна.
Але НАТО допомагає не лише у військовий час. Військові підрозділи і цивільні структури Альянсу здійснюють гуманітарні місії. У 1999 році в штаб-квартирі НАТО було відкрито Євроатлантичний центр координації реагування на катастрофи (ЄАЦКРК) – структуру, яка координує надходження допомоги у разі надзвичайних станів та гуманітарних катастроф з боку НАТО та держав-партнерів. Це допомога потерпілим внаслідок повеней, ураганів, лісових пожеж, руйнівного землетрусу.
Завдяки Альянсу впроваджено програму «Наука заради миру, в рамках якої цивільним науковцям надається підтримка у розвиткові практичної співпраці в роботі над проектами пов’язаними з безпекою, а також з питань довкілля та технології.
НАТО, у рамках програми «Партнерство заради миру та безпеки», неодноразово надавала Україні допомогу. Зокрема, в 1995 році — під час аварії в Харкові (аварія на очисному колекторі, НАТО надало нам насоси великої потужності, рятуючи тим самим місто і людей від екологічної катастрофи), 1998-му та 2001 роках — під час повеней у Закарпатті, у 2006-му — під час утилізації в Україні запасів надлишкових озброєнь і боєприпасів.
Слід наголосити, що програма НАТО «Наука заради миру та безпеки» підтримала розвиток Української національно дослідницької та освітньої мережі (УРАН) за допомогою надання мережевих інфраструктурних гранів, а також експертних оцінок з метою забезпечення дослідницьких та освітніх інститутів України високошвидкісним підключенням до Інтернету, сучасним телекомунікаційним обладнанням та доступом до онлайн архівів, що дозволило студентам та науковцям долучитися до міжнародної наукової спільноти.
Внаслідок вступу до НАТО Україна отримає не лише потужний захист, а також великі економічні вигоди. Це такий собі сигнал для закордонних інвесторів, що країна стабільна і їй можна довіряти.
Приміром, в економіку Польщі в 1997 році (час оголошення рішення про вступ до НАТО) було вкладено $2,7 млрд. прямих іноземних інвестицій, у 1998 – $5 млрд., у 1999 (рік вступу до НАТО) – вже $8 млрд. Чехія та Угорщина демонструють ще більш вражаючі цифри – в Чехії в 1997 р. – $4 млрд., в 1998 р. – $9,8 млрд., у 1999 р. – $12,8 млрд.; в Угорщині – в 1997 р. – $6,2 млрд., у 1998 р. – $10,2 млрд., у 1999 р. – $14,5 млрд. У Словенії наступного року після оголошення рішення про вступ до НАТО прямі інвестиції зросли з 3,6 млрд. євро у 2002 р. до 5,1 млрд. євро в 2003 р. У Румунії в рік вступу до НАТО (2004) прямі іноземні інвестиції збільшилися на 141% порівняно з попереднім роком. Україна, вступивши до НАТО, цілком може очікувати на аналогічний ефект.
Зважаючи на збройну агресію й ризик подальших воєнних дій з боку Росії, тема вступу України до НАТО є надзвичайно актуальною. У 2009 році автори цього матеріалу зустрічались з Миколою Курчиком, який двічі був засуджений радянською владою до смертної кари і провів в таборах 31 рік. Микола Якович проживав разом з рудим котом на хуторі Харалуг Рівненській області. Про події в країні пенсіонер тривалий час дізнавався з… радіоприймача на батарейках. Лише в 2004 (!) році до його хати було підведено електрику. Так от, Микола Курчик, який у різний час відбував покарання разом з політв’язнями Романом Шухевичем, В’ячеславом Чорноволом, Степаном Хмарою, братами Горинями, Василем Стусом, Левком Лук’яненком, стверджував, що Україні слід чекати великої біди саме з боку Росії.
Якби наша держава була в НАТО, то сьогодні у нас не було проблем на сході, бо РФ довелося б воювати одночасно з Україною і 29 державами-членами НАТО. Але, жодна країна не може стати членом НАТО, якщо має неврегульовані територіальні суперечки із сусідніми державами. Крім того, держава-претендент має досягти певних успіхів в економіці. Й навіть тут допомагає Альянс – надає консультативну підтримку та спостерігає за виконанням добровільно взятих зобов’язань. Завдання, які потрібно виконати, пов’язані з демократією, розвитком ринкової економіки, забезпеченням прав меншин. Тобто того, до чого сама прагне наша держава.
Слід наголосити, що відносини між НАТО і Україною розвиваються з моменту отримання незалежності в 1991 році – тоді наша країна приєдналася до Ради північноатлантичної співпраці (згодом замінена на Раду євроатлантичного партнерства). В 1994 році Україна стала першою пострадянською країною, яка приєдналася до Партнерства заради миру.
У травні 1997 року в Києві відкрився Центр інформації та документації НАТО, а в квітні 1999 року – Офіс зв’язку НАТО; 2004 – Офіс оборонної документації НАТО в Україні.
Курс на набуття повноправного членства у Європейському Союзі та НАТО залишається незмінним зовнішньополітичним пріоритетом України. Про це заявив Президент України Володимир Зеленський під час спільного брифінгу з Генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом у Брюсселі 4 червня.
«Стратегічний курс України – на набуття повноправного членства в ЄС і НАТО. Це закріплено в Конституції України і залишається нашим незмінним зовнішньополітичним пріоритетом, – наголосив Глава держави. — Це є метою всіх наших реформ – підвищення рівня життя українців, викорінення корупції та модернізація всієї держави. Це можливо зробити, лише забезпечивши національну безпеку. Ми будемо продовжувати європейську та євроатлантичну інтеграцію. Нам потрібні всі наявні механізми, які допоможуть на цьому шляху».
Зі свого боку Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг наголосив, що Україна є надійним партнером Альянсу.
«Україна – дуже цінний партнер НАТО. Ви робите внесок у наші місії в Афганістані та Косово, навіть якщо у вас проблеми вдома. Багато навчань ми проводимо разом. Це показує велику відданість України питанням національної безпеки, – сказав Єнс Столтенберг. – Конфлікт на Сході України продовжує забирати життя. У боях загинули 13 тисяч українських людей. Вони заслуговують на мир. Я вітаю вашу відданість розв’язанню конфлікту у мирний спосіб. НАТО буде забезпечувати підтримку територіальної цілісності та суверенітету України. Ми не будемо визнавати незаконну анексію».
Жодна країна не є самодостатньою у забезпеченні власної безпеки й оборони. На сьогодні НАТО — це єдина в світі організація колективної безпеки. Альянс може реально захистити нашу державу, наших громадян від будь яких військових і невійськових загроз. Кожен з нас може приблизити членство в НАТО розповівши достовірну інформацію про євроатлантичну інтеграцію батькам, друзям, братам, сестрам, колегам, сусідам.
Олександра БИЧКОВСЬКА, Олександр БИЧКОВСЬКИЙ
