В Афганістані понад 80 указів обмежують права жінок
Фаріба, молода афганка, розпочала навчання в університеті у 2021 році – саме тоді, коли влада захопили таліби та заборонили жінкам та дівчатам здобувати середню та вищу освіту.
«Іноді я не розумію, як зберігати надію в такі темні дні», – каже Фаріба (ім’я змінене з міркувань безпеки).
Афганістан – не єдина країна, де спостерігається регрес у сфері ґендерної рівності. Подібні процеси сьогодні тривають у 25% держав. З цією сумною тенденцією структура «ООН-жінки», яка займається питаннями ґендерної рівності та розширення прав та можливостей жінок, зіткнулася на рік свого 15-річчя. І сьогодні її місія як ніколи є актуальною.
«Наразі не час відступати. Наразі час йти вперед», – заявила Виконавчий директор агентства Сіма Бахус.
Регрес у сфері ґендерної рівності
Заснована в липні 2010 року, сьогодні агентство «ООН-жінки» працює у 80 країнах, прагнучи допомогти жінкам та дівчаткам реалізувати свій потенціал.
Незважаючи на значний прогрес у забезпеченні доступу до освіти та просування прав жінок, фінансування у цій сфері скорочується, а зміни відбуваються дуже повільно.
Кожна десята жінка та дівчинка у світі живе в умовах крайньої бідності. І поточними темпами цю проблему вдасться вирішити не раніше ніж через 137 років.
За останні 10 років кількість жінок, які живуть у зонах конфліктів або в районах поряд із зонами конфліктів, подвоїлася.
У 103 країнах світу жінка жодного разу не ставала главою держави, а повна гендерна рівність у сфері керівництва на урядовому рівні, за прогнозами, настане лише через 130 років.
Продовжує зростати гендерний цифровий розрив – навіть незважаючи на технологічну революцію та стрімкий розвиток ІІ. Багато жінок і дівчаток позбавлені доступу до технологій, що визначають майбутнє.
Проте навіть у таких непростих умовах – а можливо, саме через них – структура «ООН-жінки» залишається рушійною силою у боротьбі за ґендерну рівність та розширення прав жінок.
Війна та мир
За даними ООН, участь жінок у мирних переговорах робить мирні угоди міцнішими. Проте з 2020 до 2023 року жінки не брали участь у 80 відсотках мирних переговорів.
Тим не менш, у деяких країнах з’являються деякі зрушення у бік більшої інклюзивності та ґендерної рівності у миротворчій діяльності.
Так, все більше українських жінок освоюють професію сапера – традиційно вважалася «чоловічою».
«Те, що здається «не жіночою справою», може виявитися саме твоєю місією», — каже Тетяна Рубанка, голова саперної команди.
Активна участь жінок зараз особливо важлива, враховуючи, що, за оцінками Служби ООН з питань розмінування, не менше 20 відсотків території України забруднено боєприпасами, що не розірвалися.
Об’єднуючись, жінки домагаються змін
Існують докази того, що гендерні квоти в органах влади справді ефективні, проте жінок, як і раніше, виключають із багатьох процесів прийняття рішень.
Саме тому ООН підтримує колективні форми жіночої участі: коли жінки виступають не поодинці, а разом, вони досягають найкращих результатів.
У Тихоокеанському регіоні більшість продавців на ринках – жінки, але самі ринки керуються муніципалітетами, де переважають чоловіки. Це часто призводило до того, що питання, що хвилювали багатьох ринкових продавщиць – погана вентиляція, проблеми з безпекою, відсутність холодильного обладнання – не вирішувалися.
З 2014 року, за підтримки «ООН-жінки», понад 50 тисяч жінок-торгівель об’єдналися в асоціації. Це дозволило їм вести колективні переговори та добиватися змін.
«Ми – не просто звичайні жінки, які не мають нічого. Наша думка має значення. Ми просто раніше так про себе не думали», – каже Джой Джанет Рамо, голова асоціації продавщиць на островах Соломона.
Не втрачаючи надію
В Афганістані існує понад 80 указів, які обмежують базові права жінок та дівчаток. Це 80 способів придушити їхній потенціал – і 80 причин втратити надію.
«Кольори веселки поблякли в моєму житті. Я більше не бачу жодного кольору, яким могла б малювати», – каже Аніта, колишня художниця та викладач.
І все-таки ці жінки не здаються. Вони створюють місцеві ініціативні групи, просувають жіноче лідерство та готують жінок до того дня, коли вони знову зможуть скористатися своїми правами.
Сьогодні глобальний дефіцит фінансування діяльності з підтримки ґендерної рівності становить 420 мільярдів доларів на рік. Це робить роботу структури «ООН-жінки» дедалі складнішою.
